Поради від психолога Наталії Носаль:
як легко
повернутися до школи після канікул
В українських школярів
у понеділок, 5 листопада, розпочнеться друга чверть. Їй передував тиждень
осінніх канікул. Повернутися до шкільного ритму після семиденного відпочинку
іноді непросто.
"Якщо дитина не
хоче йти до школи після канікул, проблему слід вирішувати мирним шляхом, без
криків і погроз з боку батьків. Перш за все, слід знайти для дитину додаткову
мотивацію. Для молодших школярів стимулом можу бути похід за канцелярським
приладдям до магазину. Для старших – купівля нового одягу",- каже
Gazeta.ua психолог Наталія Носаль.
З початку тижня слід
повернутися до звичного розпорядку дня і режиму сну. Школярам слід спати не
менше 8 год.
"Якщо
дитині кілька днів поспіль важко прокидатися, протягом дня вона млява і
втомлена, проблема у сні. Намагайтеся збільшити кількість сну. Дітям, які ходять до
початкової школи, не завадить година денного сну", – каже фахівець.
Варто збільшити
перебування дитини на свіжому повітрі. Корисними будуть вечірні прогулянки,
рухливі ігри і легкі фізичні навантаження. Це додасть сили і енергії.
"Восени важливо
подбати про щоденний раціон дитини. Слід вживати більше овочів, фруктів,
горіхів і сухофруктів. Варто збільшити вживання сезонних продуктів. Зокрема,
гарбуза, хурми, гранату, мандаринів. У чай додавайте лимон, імбир або обліпиху.
Це корисно для здоров'я, особливо холодної пори року", – радить
спеціаліст.
З перших днів навчання
після канікул не варто тиснути на дитину з виконанням уроків. Повертатися до
гуртків чи занять із репетитором слід поступово. Надмірні навантаження можуть
позначитися на самопочутті дитини.
Сердечне звернення до
всіх батьків: не допомагайте робити уроки вашим дітям
– Іще раз на всяк випадок я повторю: робити
уроки з дитиною не можна!
Збирати з ним портфель не треба! А запитувати як
там справи в школі і поготів не треба. Ви не тільки псуєте ваші взаємини, а й
негативно впливаєте на майбутню соціалізацію та кар`єрний ріст вашої дитини.
– Пам`ятайте, що у кожної дитини обов’язково
повинен бути особистий вільний час, коли вона НІЧОГО не робить: від 2-х до 4-х
годин на день. Амбіційні батьки, загружаючи дітей (гуртками, вивченням мови
тощо), додають до їх високої ерудиції безкінченну кількість неврозів та
невміння жити самостійно без опіки старшого.
– У відносинах школа-педагог-дитина, ви повинні
завжди бути на стороні дитини. Бережіть здоров`я своїх дітей. Не бійтеся
поганих оцінок. Головне, щоб у дитини не виникла відраза до школи та навчання.
– Наші, українські, батьки орієнтовані на
оцінки, таке світосприйняття тягнеться ще з радянських часів. Для прикладу,
розповім історію із своїх шкільних років. У моєму класі навчалися два чеха і
один поляк. Після однієї серйозної контрольної, за збігом обставин, у нас
відбулися батьківські збори, де ЧОМУСЬ всі НАШІ українські батьки активно
цікавилися успішністю та оцінками за минулий тест, і тільки батьки двох чехів і
поляка запитали щось на кшталт, як себе почувала їх дитина під час контрольної
і чи не дуже вона хвилювалася.
– Важко сказати у кого більше психологічних
проблем: у відмінника чи у двіїшника.
Відмінники, які беруть знання ретельністю і
довго «висиджують» свої п’ятірки – тривожні діти із заниженою самооцінкою.
– Якщо ваша дитина не в змозі зробити уроки
сама, то справа у серйозній психологічній проблемі і лінь тут ні до чого. Такої
категорії як лінь в психології взагалі не існує. Коли людина не хоче щось
робити, психологи описують її дію відсутністю мотивації і волі.
– Серед причин, чому дитина не робить уроки
сама, може бути що завгодно: підвищений внутрішньочерепний тиск, гіпертонус,
психологічні проблеми, СДУГ (синдром дефіциту уваги і гіперактівність). І
замість того, щоб витрачати свої вечори на спільне сидіння над підручниками,
краще знайдіть причину такої поведінки і працюйте над її усуненням.
реклама
– Є батьки, які хочуть виростити відповідальних,
самостійних і успішних дітей. І бувають батьки, мета яких – тотальний контроль
над дитиною, а вже які там у неї бажання і схильності, то її особисте. Головне,
щоб не зривалася з повідка.
– Як часто через тривоги з приводу оцінок
буквально руйнуються сім’ї, де виростаючи діти не можуть простити образи
дитинства і зламаної психіки.
Психіка у підлітків і без того загострена, а
місяці підготовки до ЗНО стають по-справжньому темними часами для всієї сім’ї:
всіх переслідують неврози і депресії, які провокують істерики, хвороби та мало
не суїциди.
Як уникнути всього цього кошмару або хоча б
мінімізувати його наслідки?
Я думаю, насамперед слід зосередитися на любові
та вічних людських цінностях.
Подумайте про те, що досить скоро, коли всі
оцінки і іспити зітруться з пам’яті, буде важливо тільки одне: чи не втратили
ви близькість, довіру, розуміння, дружбу зі своєю дитиною …
– Лекції про виховання дітей, поради психологів
і педагогів з приводу взаємин в родині ефективні і мають сенс тільки в тому
випадку, коли самі батьки психологічно здорові або хоча б стабільні у своїх
діях.
– БУДУЧИ нещасними людьми, ви ніяк не зможете
так вибудувати відносини із своєю дитиною, щоб вона була щасливою. А якщо
щасливі батьки, то спеціально і робити нічого не треба.
– Багато хто вважає, що у них, батьків, все
нормально, а проблеми тільки у їх дітей. І дивуються, коли в одній сім’ї
виростають дві абсолютно різні дитини: одна – впевнена та успішна особистість,
а інша – закомплексована агресивна невдаха. Такий результат виховання показує,
що діти по-різному відчували себе в сім’ї, і комусь із них не вистачало уваги.
Хтось був більш чутливим і більше потребував любові, а батьки цього не
помітили.
– Стежити за тим, щоб дитина була одягнена,
взута і нагодована – це турбота, а не виховання. На жаль, багато батьків
упевнені, що лише однієї турботи достатньо.
– ЯК ви спілкуєтеся з дитиною в дитинстві, так
вона буде відноситися до вас в старості.
– Коли у вас народжується дитина, ви вважаєте це
дивом, ви щасливі, що стали батьками, робите все, щоб дитині було добре,
радієте спілкуванню з ним, захоплюєтеся кожною дрібницею … А коли їй
виповнюється 6 або 7 років, то між вами і дитиною стає школа, ніби в будинок
приходить воєнком і забирає ваше дитя з сім’ї. Хоча, що власне, відбулося
такого страшного? Ну, треба їй ходити в школу, отримувати загальні знання,
спілкуватися, дорослішати. Навіщо ж дозволяти цьому природному процесу
руйнувати стосунки в сім`ї? Школа – це частина життя, яке виходить за рамки
ваших взаємин з дітьми.
– Основне завдання школи – це не безупинне
зубріння основ науки,а навчити дитину виживати в суспільстві з усіма його
недоліками. Не заважайте вашій дитині за допомогою школи, яка є одним із перших
соціальних інститутів з яким спіткається ваше дитя, навчитися спілкуватися, будувати
відносини, відповідати за свої слова і вчинки, вирішувати свої проблеми,
домовлятися, розпоряджатися своїм часом та ін. Саме ці навички допомагають
впевнено почувати себе в дорослому житті і заробляти собі на життя.
– Надмірні ПЕРЕЖИВАННЯ дитини через погані
оцінки – це дзеркальне відображення реакції дорослих. Якщо батьки спокійно
реагують на двійку або невдачі в спорті, якщо мама чи тато посміхнеться і
відповість: «Мій любий, не переймайся, бо наступного разу у тебе все вийде!»,
то і дитина буде спокійна та душевно стабільна, що обов’язково призведе до
покращення в навчанні, а сама дитина згодом знайде справу, де у неї все буде
виходити.
– Якщо в початковій школі ваша дитина не
справляється з програмою, якщо вам доводиться довго сидіти з дитиною над
уроками – проблема не в дитині, а в школі, гімназії, ліцеї. Ці заклади працюють
виключно на амбіціях батьків і дбають не про дітей, а про власний престиж і
вартість своїх послуг. Складніше – не означає краще! Дитина не повинна
перевтомлюватися, намагатися наздогнати програму,ускладнену педагогами, яким,
щоб досягти результатів в навчанні, безперервно потрібна допомога батьків,
репетиторів, інтернету і т.д. Пам`ятайте, що у першому класі на підготовку
домашнього завдання повинно йти від 15 до 45 хвилин.
– КАРАТИ ДІТЕЙ МОЖНА і іноді це навіть
необхідно, але потрібно чітко, адекватно оцінити ситуацію та вчинок дитини.
Наприклад, ви заздалегідь домовилися, що до вашого приходу з роботи дитя
зробить уроки, поїсть і прибере в кімнаті. І ось ви приходите додому і бачите
наступну картину: каструля з супом як стояла, так і стоїть; підручники явно не
відкривалися; на килимі валяються вчорашні папірці, а ваше чадо сидить носом в
планшеті.
Головне в цей момент не перетворитися на фурію з
Гомерівської поеми, не кричати про те, що «у всіх діти як діти, а у вас…» і що
з неї/нього виросте нуль без палички.
Знайдіть підхід до дитини, де не буде місця
агресії. Краще посміхніться, обійміть її і скажіть: «Я тебе дуже люблю, але
планшета ти більше не побачиш. Можливо, навіть і до пенсії». А ще краще
замінити ультрамодний дівайс на телефон nokia, типу ліхтарик, без будь-якого
інтернету.
А кричати, ображати, ображатися і не розмовляти
– це немудро. Дитина покарана вже тим, що залишилася без улюбленого гаджета.
– КИШЕНЬКОВІ ГРОШІ повинні бути у дитини вже
років з 6-ти. Регулярно видаються суми, якими вона розпоряджається сама. І дуже
важливо, щоб гроші не стали інструментом для маніпуляції. Не треба контролювати
на що дитина їх витрачає, і ставити суму ліміту в прямій залежності від її
успішності і поведінки.
– Не треба за дітей проживати їх життя,
вирішувати, що їм робити і що не робити, сунути ніс у їх проблеми, тиснути на
них своїми амбіціями, очікуваннями, вказівками. Коли ви постарієте, як вони
самі жити-то будуть?
– У цивілізованому світі вчитися в університети
йдуть тільки обдаровані, розумні і багаті діти, а решта йде працювати, шукати
себе і заробляти на вищу освіту. А у нас що?
– ЯКЩО ДИТИНУ ПОСТІЙНО опікати, вона ніколи не
дізнається, що таке нести відповідальність за свої вчинки, залишиться
інфантильною та ласою до будь-якої можливості порушити заборону.
– Я проти постійного прискіпливого контролю.
Дитина повинна бути впевнена, що в родині його люблять, поважають, довіряють і
враховують її думку. Ось в цьому випадку вона не зв’яжеться з «поганою
компанією» і уникне багатьох спокус, перед якими не можуть встояти однолітки з
напруженими стосунками в сім`ї.
– Коли я працював в школі, то в День знань
кожного разу повторював, що вчитися треба хоча б тому, що за роботу головою
платять на багато разів більше, ніж за фізичну працю. І що вивчившись, ви
зможете працювати і отримувати гроші за те, що самі любите робити.
– БАРДАК В КІМНАТІ ПІДЛІТКА відповідає його
внутрішньому емоційному стані. Так зовні виражається хаос в його душевному
світі. Добре ще, якщо він миється … Вимагати «навести порядок» можна тільки
тоді, якщо речі дитини валяються за межами його кімнати.
– виховувати – НЕ ОЗНАЧАЄ ПОЯСНЮВАТИ, як треба
жити. Це не працює. Діти розвиваються тільки за аналогією. Що можна, а що не
можна, як треба і як краще не чинити діти розуміють не зі слів батьків, а
виключно з їх вчинків. Простіше кажучи, якщо батько каже, що пити шкідливо, а
сам не просихає – існує багато шансів, що син стане алкоголіком. Це
найяскравіший приклад, але більш тонкі речі діти вловлюють і переймають не менш
чуйно.
– Говорити з дітьми треба про те, що таке життя
взагалі, а не про те, як ТРЕБА жити. Якщо ж батько може говорити з дитиною
тільки про проблеми, то проблема – він сам.
– Якщо дитина намагається маніпулювати
дорослими, у неї – невроз. І треба шукати його причину. Здорові люди не
маніпулюють, а вирішують свої проблеми, діючи прямолінійно.
– У розмові з дитиною (і не тільки) не
критикуйте її, не чіпайте її особистість, не виходьте за рамки аналізу її
вчинків. Говоріть не про неї, а про себе. Замість фраз «ти – поганий», «я
думаю, ти погано вчинив», використовуйте формулювання: «Мені не подобається коли
ти …», «Мені не подобається коли ти …», «Мені б хотілося, щоб …»
Поменше критики, побільше конструктиву і
позитиву.
– Дитина повинна відчувати, що батьки – це добрі
і одночас справедливі люди, які можуть і захистити, і пожаліти, і покарати, і в
чомусь відмовити, діючи в інтересах дитини і, головне, дуже її люблять.
Канадський вчений і багатодітний батько Блейр
Кінг
зробив
для себе відкриття, про яке вирішив
поділитися з іншими батькам.
“Я – батько трьох
дітей. Моєму синові 8 років, двом донькам – 7 і 4 роки. Моя дружина вже 15
років працює вчителем молодших класів.
За ці роки я вислухав
незлічену кількість вчительських історій. Це змусило мене усвідомити деякі
речі. Цим я хотів би поділитися з іншими батьками.
Ми завдаємо величезної
шкоди нашим дітям. Ми виховуємо покоління людей, які не зможуть досягти успіху
в сучасному світі. Ми вчимо їх бути егоцентричними і здаватися, часто навіть не
спробувавши щось зробити.
Я хочу розповісти вам
про уроки, які я отримав, поспілкувавшись з великою кількістю вчителів.
Ви не найкращі друзі своєї дитини, ви – її
батьки.
Ваше завдання:
прищеплювати хороші моделі поведінки і стежити за дотриманням правил. Багато
батьків думають, що вони в першу чергу кращі друзі дитини, а вже потім батьки. Це
помилка. Найкращий друг – це людина, яка підтримує вас в хороших і поганих
ситуаціях, але друг не може закликати вас до відповідальності за свої дії або
до дисципліни. Як раз для цього у нас є батьки.
Усвідомлена безпорадність дітей – це ваша
вина.
Є один очевидний
недолік, який наше покоління батьків прищепило своїм дітям – це усвідомлена
безпорадність.
Суть проблеми в тому,
що діти знають, що якщо сказати: “Я не можу це зробити”, їх батько (мати)
закінчить завдання замість них. Таким чином, ми виховуємо дітей, які опускають
руки після першої ж спроби, або навіть не пробують щось зробити самостійно.
Поразка – це частина
дорослішання. Діти повинні навчитися зазнавати невдачі, а потім збиратися,
приводити себе в порядок і пробувати знову. Вони повинні знати, як
дотримуватися інструкцій, але вони також повинні знати, що робити, якщо немає
інструкцій, а існує тільки поставлене завдання.
Покажіть своїм дітям, що потрібно зробити (або
дайте їм інструкції), а потім відступіть і дозвольте їм спробувати себе.
Звичайно, вони будуть робити це гірше, ніж ви, але це частина дорослішання. Дайте
їм шанс вдосконалюватися, інакше вони ніколи нічому не навчаться.
Найбільше вчителів
засмучує дитина, яка навіть не намагається виконати завдання. Але вони бачать
таке кожен день, тому що занадто багато батьків виконують всі важкі завдання
замість своїх дітей. В результаті їх діти не можуть, не готові, або просто не
хочуть самостійно вирішувати проблеми.
Батьки, ви повинні відстоювати своїх дітей,
але також повинні підтримувати вчителів своєї
дитини.
Багато батьків
вважають, що повинні захищати своїх дітей. Це абсолютно вірно. Але пам’ятайте,
що ви також повинні підтримувати вчителя. Підтримувати вчителів означає слухати
їх і враховувати те, що вони говорять про вашу дитину, тому що, вірите чи ні,
ваша дитина може вести себе по-різному у вашій присутності та в навчальному
закладі.
Багато батьків також,
здається, забувають той факт, що викладачі є професіоналами. Ми всі ходили в
школу, але це не означає, що ми фахівці в галузі викладання. Коли ви
сперечаєтеся з учителем у присутності своєї дитини, ви говорите дитині, що
вчитель не авторитет.
Коли вчитель щось вам
розповідає, не запитуйте дитину чи це правда. Вам може здатися, що ви залучаєте
чадо в дискусію, але насправді ви ставите під сумнів слова вчителя.
Подивіться на це з
боку педагога. Ви, по суті, сказали, що не вірите в те, що сказав учитель, поки
це не підтвердить ваша дитина.
Шановні батьки, вчитель не може виховувати
вашу дитину!
Багато батьків
плекають ілюзію, що вчителі в школі можуть навчити їх дітей усього необхідного
для дорослого життя. Але саме ми, батьки, відповідальні за правильне виховання
людей. Це не функція шкіл.
Багато батьків кажуть:
«Нехай вчитель навчить мою дитину». Ну, давайте полічимо. Вчитель вашої
дитини проводить з нею приблизно 7 годин в день, 5 днів на тиждень, приблизно
30 тижнів на рік. Цього часу мало, щоб навчити її правилам поведінки й ще
подати навчальну програму!
Саме батьки повинні
показувати приклад і викладати своїм дітям важливі життєві уроки. Вчителі
можуть доповнювати вас, але саме вас будуть наслідувати ваші діти. Станьте
добрим прикладом для наслідування!”
ВАША
ДИТИНА – ДЗЕРКАЛО ВАШОЇ РОДИНИ
Практика будь-якого психолога багата зверненнями
батьків, суть яких зводиться до прохання про допомогу: «Допоможіть, у мене
проблемна дитина!», «Мій син став некерованим, що робити?»
А чи існують проблемні діти? На це питання є
тільки одна відповідь – ні! Є лише проблемні батьки.
А дитина – лише дзеркало сім’ї, в якому, якщо придивитися, відбивається все:
особистісні проблеми батьків, подружні, дитячо-батьківські взаємини, протиріччя
і конфлікти.
З огляду на це, треба говорити, що найчастіше
дзеркало – криве? Ось ця кривизна і проявляється у формі некерованої і
негативної поведінки дитини.
Іноді ці прояви можна пом’якшити або усунути
зовсім. Цьому сприяють і позитивні зміни в сімейних відносинах, і робота з
внутрішньоособовими проблемами самих батьків. І те, і інше благотворно
позначається на формуванні особистості дитини. Але це, на жаль, трапляється
вкрай рідко. Чому? Та тому, що більшість батьків не бажають визнавати, і тим
більше працювати над собою і своїми недоліками. Дуже часто вони вимагають від
психолога провести роботу по виправленню поведінки дитини. І чим більше працюєш
з підростаючим поколінням, тим більше переконуєшся, що серед них «важких»
немає, просто багато потребують здорового довкілля.
Зате серед батьків «важких випадків» більше, ніж достатньо.
Ось лише деякі приклади з усього розмаїття:
«Щедрі» батьки
«Моя дитина ні в чому не
повинна відчувати нестачу!» – такий девіз і життєвий принцип цих людей. До
речі, серед них не завжди попадаються дійсно заможні люди. Частіше, навпаки, це
звичайні громадяни із середнім або навіть низьким достатком. Однак, саме вони
вважають, що якщо їх дитина щось захотіла, то вона повинна це отримати,
незалежно від того, чи потрібно їй це насправді чи ні.
Такі батьки завжди
заміняють поняття любити поняттям купити. Замість того, щоб приділяти дитині
увагу, дарувати їй своє спілкування, нагороджувати її своєю любов’ю, давати їй
тепло і ласку, вони купують найдорожчу іграшку (часто підсвідомо, а
то й усвідомлено, мотивуючи це так: «щоб довше не підходила і не заважала
відпочивати або працювати»), наймають няню або гувернантку (обов’язково, щоб з
вищою педагогічною освітою: «щоб дитина
інтелектуально розвивалася, була добре вихованою»).
Можна ще купити
репетитора, тренера, психолога і лікаря. І почати спокійно думати: «Тепер у
дитини все є, і я можу, нарешті, зайнятися зароблянням грошей – адже дитина
росте, і потреби її теж будуть зростати! Тому необхідно ще придбати машину,
квартиру, престижний інститут і ще тисячу дуже потрібних для формування
особистості дитини речей». І, звичайно, якщо хтось спробує такого батька трохи
навчити, то у відповідь обов’язково почує – «не можна бути щасливим, і
незаможним». Хоча французький фільм «Іграшка» каже, що можна…
«Тривожні» батьки
У цих батьків будь-яка думка про дитину пронизана тривогою.
«Вона може застудитися; у неї можуть бути глисти, вона може забитися, вона може
злякатися і т. д.». І, що дивно, дитина, немов змирившись з неминучістю,
застуджується (незагартована дитина – поганий імунітет), у неї виявляють глисти
(а у кого їх немає в дитячому віці?), і просто постійно лякається – темряви,
лікарів, тварин і т. д. ( і хто це навчив її боятися) Але найстрашнішим (за наслідками) є
страх, що дитина щось не зможе (зав’язати шнурки, самостійно проїхати на
двоколісному велосипеді, скористатися телефоном). А раз сама не впорається, то
їй необхідно допомогти! І допомагають, допомагають, допомагають… Батькам цього
типу не завадило б почитати книгу Анатолія Некрасова «Материнська любов» і
задуматися над питанням: «звідки ж пішло вираження «мамин синок» або «татова
дочка?»
«Втомлені» батьки
Ці батьки втомилися ще до того, як дитина у них з’явилася.
Озброївшись колись ілюзіями щодо сімейного життя, та виховання дитини, і зіткнувшись,
на їхню думку, з суворими і важкими буднями», вони разом втрачають інтерес і до
подружнього життя, і до виховання своєї дитини. Ключовими фразами таких батьків
стають – «не бігай!», «не лізь!», «не роби», «не роби це!», «як ти мені
набрид!», «я тебе покараю!». І сама коронна фраза: «я від тебе втомилася
(втомився)!». Пам’ятайте, найстрашнішим для дитини, як і для дорослої людини,
виявляється неуважність іншої людини, а особливо людини близької, рідної. І для
того, щоб отримати цю увагу, дитина готова на все. Для неї це життєво
необхідно, щоб батьки звертали на неї увагу! Проте, якою вона буде, негативною,
у вигляді чергової порції моралі або ще якогось покарання, чи позитивною.
Просто поки дитина не знає, як ще звернути увагу мами чи тата на себе.
«Батьки – перфекціоністи»
«Ти повинен бути краще за всіх!» – ось їх девіз. Такі
батьки, як правило, мають мінімум дві вищі освіти і вічно мріють захистити
кандидатську, працюють, в кращому випадку, асистентом на якійсь кафедрі. При
цьому, дитину вони прагнуть віддати в «найнайпрестижніший» дитячий садок: з
поглибленим вивченням іноземної мови та геометрії Лобачевського. Що стосується
вибору школи, то, звичайно, заради навчання саме в ній вони будуть долати
будь-які перешкоди: возити її через все місто, наймати репетиторів, щоб
«відповідати певному рівню». Ще б пак, адже, на їх думку, вчитися необхідно
тільки на «відмінно». Так, шкільна програма повинна бути найновішою, і,
звичайно ж, найбільш ефективною в плані створення вундеркінда. До того ж, до їх
невдоволення, деякі «несвідомі» вчителі ніяк не хочуть перейнятися розумінням
особливості їх дитини. Більше того, вони, як ніби спеціально, намагаються
зайняти учня зовсім не тими предметами, які «важливі й потрібні», а зовсім
непотрібними і примітивними, що заважають, забирають час, що знижують загальний
показник успішності: праця, технологія, фізкультура, музика, ОБЖ.
«Батьки – невдахи»
Як це не парадоксально, але ці батьки, на перший погляд,
багато чого домоглися. Однак, якщо придивитися уважніше, то в їх поведінці
можна побачити клеймо якогось нереалізованого бажання.
Професійний спорт, велика сцена, подіум, персональні
виставки художніх робіт – все це не дає спокою амбітним татам і мамам. Колись
їх власна лінь, невмотивованість, відсутність належної підтримки, спільно з
іншими «об’єктивними» причинами не дали цим бажанням реалізуватися. Зате вже
своїм дітям вони точно «подарують або прищеплять» свою мрію.
І не біда, що ця мрія
сформувалася в період їхнього вже дорослого життя і стала більше схожою на
безплідну фантазію. У
результаті перед дітьми відкриваються «чудові» перспективи: не просто вчитися,
а працювати над якоюсь наукою, видом спорту і т. д. майже десять годин на добу,
забувши про нікчемні іграшки, про спілкування з однолітками і визнавши
абсолютно нецікавими звичайні дитячі захоплення, хобі та забави.
Зате, якщо їм вдасться дивом уникнути виснаження нервової
системи, неврозу чи психосоматоза, у них все-таки є надія реалізувати
нарешті-таки свою мрію. Точніше, мрію своїх батьків, але це вже не важливо…
адже правда?!
«Батьки – спекулянти або маніпулятори»
Дитина для таких батьків всього лише спосіб впливу на
оточуючих: партнера, батьків, інших родичів. «Це треба не для мене, це треба
для дитини!» – так звертається один з батьків до іншого. І чим більше
безпорадна, або соматично ослаблена дитина, тим більше можливостей у її тата
або мами впливати на інших членів сім’ї. Іноді такі батьки, тим самим
намагаються зберігати деструктивну сім’ю, гуртуючи всіх навколо проблеми з
дитиною.
Природно, з народження
перебуваючи в оточенні «рідних», мають перераховані вище проблеми, виростаючи в
атмосфері, яка зовсім не сприяє психологічному комфорту, наші діти намагаються
захиститися від подібної реальності. І ось тоді і проявляються в них або неусвідомлені захисні
механізми, або коппінг-стратегії – усвідомлені способи захисту від навколишньої
дійсності, спроби раціоналізувати свою поведінку, прагнення уникнути думок про
власні вчинки, і прагнення втекти від самотності або тривоги.
І що ж робимо ми, люблячі і щирі батьки? А ми, зіткнувшись
з подібного роду поведінковими реакціями (серед яких різного роду залежності,
небажання вчитися, прагнення до соціальної й антисоціальної поведінки і т. д, я
вже не кажу про проблеми зі здоров’ям), голосно говоримо собі і оточуючим
«Боже, це така проблемна дитина»! Але ніколи при цьому навіть не допускаємо і
тіні сумніву «А може, просто це ми – проблемні батьки?»…
ТОП-30 порад батькам
школярів молодших класів
1. Любіть дитину, частіше обіймайте її.
2.Розмовляйте з дитиною, розвивайте її мовлення.
Знаходьте радість у спілкуванні. Цікавтеся справами та проблемами дитини.
3. Розвивайте дитину:
заохочуйте до малювання, розфарбовування, вирізання, наклеювання, ліплення.
Обов’язково привчайте дитину до звички читати книжки щодня.
4. Відвідуйте театри,
організовуйте сімейні екскурсії містом.
5. Надавайте перевагу
повноцінному харчуванню дитини, а не розкішному одягу.
6. Обмежте перегляд телепередач,
ігри на комп’ютері до 30 хв.
7. Привчайте дітей до самообслуговування,
формуйте трудові навички і любов до праці.
8. Не робіть із дитини лише споживача, хай вона
буде рівноправним членом сім’ї зі своїми правами й обов’язками.
9. Пам’ятайте, що кожна дитина
має право на власний вияв своїх потенційних можливостей і на свою власну думку.
10. Вранці підіймайте дитину
спокійно, з усмішкою та лагідним словом. Не згадуйте вчорашні прорахунки, не
вживайте образливих слів.
11. Не підганяйте дитину, розрахувати час – це ваш
обов’язок, якщо ж ви з цим не впорались – провини дитини в цьому немає.
12.Не відправляйте дитину до школи без сніданку: у
школі вона витрачає сили.
13. Проводжаючи дитину до
школи, побажайте їй успіхів.
14. Забудьте фразу: «Що ти
сьогодні отримала?». Зустрічайте дитину спокійно, не ставте тисячу запитань,
дайте їй розслабитися.
15. Якщо дитина замкнулася,
щось її турбує, не наполягайте на поясненні її стану, хай заспокоїться, тоді
все сама розкаже.
16. Зауваження вчителя
вислуховуйте не в присутності дитини. Вислухавши, не влаштовуйте сварки.
Говоріть із дитиною спокійно.
17. Після школи дитина
повинна 2-3 години відпочити. Найоптимальніший час для виконання завдань – з 15
до 17 години.
18. Не можна виконувати
завдання без перерви. Через кожні 30-40 хв. треба відпочивати 5-15 хв. залежно
від віку дитини. Першокласникам потрібно кожні 15-20 хв. робити перерви на
10-15 хв.
19. Під час виконання
завдань не стійте над дитиною, дайте їй попрацювати самостійно. А коли буде
потрібна ваша допомога, то без крику, зі словами «не хвилюйся», «ти все вмієш»,
«поміркуймо разом», «згадай, як пояснював учитель», допоможіть дитині.
20. При спілкуванні з дитиною не вживайте
умовностей: «Якщо ти будеш добре вчитися, то…»
21. Протягом дня знайдіть
півгодини для спілкування з дитиною. У цей час найважливішими повинні бути
справи дитини, її біль, її радощі.
22. У сім’ї має бути єдина тактика спілкування
дорослих із дитиною.
23. Завжди будьте уважними
до стану здоров’я дитини.
24. Знайте, що діти люблять казки, цікаві історії,
особливо перед сном, або пісню, лагідні слова. Приділіть дитині 10-15
хв. перед сном.
25. Підтримуйте дитину.
Ваша щира зацікавленість у її шкільних справах і турботах, серйозне ставлення
до її досягнень і можливих труднощів допоможуть дитині розвиватися.
26. Обговоріть з дитиною ті
правила і норми, з якими вона зустрічається в школі. Поясніть їх необхідність.
27. Дитина ходить до школи,
щоб вчитися, але їй може щось не вдаватися, це природно. Дитина має право на
помилку.
28. Складіть разом із
дитиною розпорядок дня, стежте за його дотриманням.
29. Підтримуйте дитину в її
бажанні досягти успіху. У кожній роботі обов’язково знайдіть, за що можна її
похвалити. І не просто хваліть, а розкажіть, що саме вона зробила добре.
30. Навчання – це нелегка і
відповідальна праця. Школа – це важливо, але це не привід позбавляти дитину
різноманіття, радості, гри…
Батькам майбутніх першокласників:
змінився порядок прийому дітей до школи
Після прийняття
нового закону “Про освіту” змінився і порядок прийому дітей до
першого класу. Відтепер ніяких конкурсних відборів. За новим
законом, за кожною школою закріплять певну територію, майбутні першокласники,
які проживають на території обслуговування школи матимуть право на
першочергове зарахування до неї.
Міністерство освіти і науки нині працює над новими умовами
зарахування дітей. Однак деякі положення до закону ще досі не прописані,
тому і у батьків, і в педагогів виникає чимало запитань.
“Зараз відомо, що закріплена школа буде одна, а
не дві-три найближчі. Також, можливо, спростять зарахування в школу, якщо там
вже навчаються старші брат або сестра дитини. Для дітей з особливими потребами
буде окрема процедура. Що стосується пільгових категорій, поки складно сказати.
Але я сумніваюся, що для них будуть окремі умови зарахування“, –
каже співавтор нового закону, аналітик центру CEDOS Ірина Когут. – У початкову не буде відбору, по гімназії поки не
визначено, але, ймовірно, теж не буде. По ліцею відбір можливий, але яка
процедура – теж не визначено поки. Установи зможуть існувати як об’єднання
початкової школи, гімназії та ліцею або в інших конфігураціях, але ліцеї існуватимуть
окремо”.
Інформацію про прив’язку шкіл за певними адресами варто
очікувати у березні у навчальних закладах та на сайтах районних управлінь
освіти. У квітні і травні будуть приймати документи від дітей за місцем
проживання, а після 1 червня – за наявністю вільних місць від інших.
Однією з цілей нового порядку зарахування у початкову школу є
рівномірний розподіл навантаження на вчителів і формування класів до 30
дітей.
Новий закон передбачає, що протягом 5 років
школи змінять статути і стануть відповідати трьом передбаченим типам навчальних
закладів – початковій школі, гімназії (5-9 класи) і ліцею (10-12 класи). Також
впроваджуватиметься програма навчання молодшої школи “Нова українська школа”,
яка стане обов’язковою для усіх незалежно від спеціалізації і можливо замінить
в тому числі експериментальні, такі як “Росток” і “Інтелект України”.
Багато років батьків майбутніх першокласників водили своїх
дітей на різні підготовки до школи перед вступом, особливо в профільні або
спецшколи. Тепер же, за словами Ірини Когут, ця практика буде відходити.
– Підготовка до школи, тим більше платна, точно не актуальна. Новий
стандарт розрахований на навчання базовим навичкам (читання-письмо-рахунок) вже
в школі, – зазначає вона.
Також читайте: Чи готова ваша дитина до школи?
Золоті правила для батьків
• Більшість дітей — «звичайні». Не робіть зі
своєї дитини вундеркінда, окреслюючи непосильні вимоги, орієнтуючи на недосяжні
еталони. Дитина повинна частіше відчувати задоволення від того, що вона щось
може, ніж тривожитися з приводу того, чого не може зробити.
• У різних дітей — різні
здібності (розумові, художні, математичні, організаційні, вольові, чуттєві).
Здібності треба розвивати! Але ваше перше завдання — визначити оптимум вашої
дитини. Не орієнтуйте навіть найбільш здібну дитину на винятковість. На цьому
шляху її чекає розлад із самою собою, бо завжди поруч знайдеться хтось більш
обдарований, працелюбний. Реалізувати себе в житті може лише активна дитина.
Виховуйте людину дій, вчинку.
• Дозволяйте дитині ризикувати. Залишайте за
нею право на помилки, але вчіть самостійно їх виправляти.
• Не повчайте у незнанні! Правильно
виховувати може лише той, хто знає дитину — розуміє її чесноти і вади, відчуває
її настрій, добре орієнтується в її інтересах, смаках, цінностях, звичках,
здібностях.
• Не змішуйте поняття «хороша» і «зручна» дитина! Хороша
живе своїми думками і почуттями інших (тобто самостійна і чуйна). Зручна — це
дитина, яку дорослі «пристосували» до себе — слухняна, підкоряється вимогам,
безвольна.
• Викорініть зі своєї практики вираз: «Роби, якщо
я вимагаю». Замініть цю форму вимоги іншою: «Роби, тому що цього не можна
не зробити». Зростаючи, особистість повинна звикнути до виконання вимог не на
догоду зовнішньому розпорядженню, а тому, що вони розумні, доцільні...
• Довіряйте дитині. Людина, яка виростає в
довірі, іде по життю спокійно — вона відкрита, товариська, доброзичлива.
Будьте терплячими! Ставтеся терпляче до дитячих проявів: процес розвитку є випробуванням
не лише для дорослих, а й для самої дитини. Виховуйте її вимогливою любов'ю.
• Ніколи не кажіть, що за всіма життєвими
проблемами не лишається часу на виховання дитини. Ви виховуєте її щоденно
своїм ставленням до життя, системою своїх цінностей, своїми виборами. Ви
виховуєте дитину своєю присутністю, поглядом, жестом, посмішкою...
• Будьте відповідальними! Безпечність — механізм,
який продукує борги перед долею дитини, перед її сьогоденням і майбутнім.
Відповідальний вихователь передбачає наслідки своїх слів, своїх дій. Оцінюючи
результат, учинок, властивість дитини, вказуйте не лише на те, чим ви
незадоволені, а на те, що вам подобається в ній. Не порівнюйте її з однокласниками,
з братиками чи сестричками. Усі діти різні!
• Порівнюйте дитину в її динаміці — якою
вона була вчора, якою є сьогодні, якою може бути завтра. Тобто порівнюйте
особистість, яка зростає, з нею самою.
• Не ставтеся до дитини зневажливо.
Поради батькам, які допомагають
дітям учитись
- Намагайтеся займатися з дитиною так, щоб вона не
нудьгувала під час занять. Інтерес — найкраща з мотивацій.
- Повторюйте вправи. Розвиток
розумових здібностей дитини визначають час і практика. Якщо якась вправа
не виходить, зробіть перерву, поверніться до неї пізніше або запропонуйте
дитині легший варіант завдання.
- Не виявляйте зайвої тривоги з приводу недостатніх
успіхів і незначного просування або навіть деякого регресу вашої дитини.
- Будьте терплячими, не
поспішайте, не давайте дитині завдань, що виходять за межі її інтелектуальних
можливостей.
- У заняттях з дитиною треба знати міру. Не
змушуйте дитину виконувати вправу, якщо вона весь час крутиться,
стомилася, неврівноважена. Спробуйте визначити межі витривалості дитини,
збільшуйте тривалість занять щоразу на невеликий відтинок часу.
- Бажано використовувати ігрову форму
занять, оскільки
діти погано сприймають чітко регламентовані, повторювані, монотонні
заняття.
- Уникайте несхвальної оцінки, знаходьте слова підтримки, частіше хваліть дитину за терпіння, наполегливість тощо. Ніколи не порівнюйте дитину з іншими дітьми. Формуйте в неї впевненість у своїх силах, високу самооцінку.
- Пам’ятка батькам обдарованих дітей
• Створіть безпечну психологічну атмосферу дитині в її пошуках, де вона
могла б знайти розраду внаслідок своїх розчарувань і невдач.
• Підтримуйте здібності дитини до творчості й виявляйте співчуття до
ранніх невдач. Уникайте негативної оцінки творчих спроб дитини.
• Будьте терпимі до несподіваних ідей, поважайте допитливість ідеї
дитини. Намагайтесь відповідати на всі запитання, навіть якщо вони вам здаються
безглуздими.
• Залишайте дитину одну і дозволяйте їй самій займатися своїми справами.
Надлишок опіки може обмежити творчість.
• Допомагайте дитині формувати її систему цінностей, не обов’язково
засновану на її системі поглядів, щоб вона могла поважати себе і свої ідеї
поряд з іншими ідеями та їх носіями.
• Допомагайте дитині задовольняти основні людські потреби, оскільки
людина, енергія якої скута основними потребами, рідко досягає висот у
самовираженні.
• Допомагайте дитині долати розчарування і сумніви, коли вона
залишається сама в процесі незрозумілого ровесникам творчого пошуку: нехай
дитина збереже свій творчий імпульс.
• Поясніть, що не на всі запитання дитини завжди можна відповісти
однозначно. Для цього потрібен час, а з боку дитини — терпіння. Вона має
навчитися жити в інтелектуальному напруженні, не відкидаючи своїх ідей.
• Допомагайте дитині цінувати в собі творчу особистість. Однак її
поведінка не має виходити за межі пристойного.
Рекомендації батькам учнів середніх класів
щодо підготовки
домашніх завдань
1. Намагайтеся створити умови, які полегшують навчання дитини:
- побутові (повноцінне харчування, режим, спокійний сон, затишна
атмосфера, зручне місце для занять);
- емоційні (демонструйте віру в дитину, не втрачайте надії на успіх,
виявляйте терпіння, не ображайте в разі невдач);
- культурні (забезпечте дитину довідниками, словниками, посібниками,
атласами, книгами зі шкільної програми; разом дивіться навчально-пізнавальні
програми, обговорюйте побачене).
2. Слухайте свою дитину: нехай вона читає вголос, переказує те, що треба
запам’ятати, перевіряйте знання за питаннями в підручнику.
3. Регулярно ознайомлюйтеся з розкладом уроків, факультативів, гуртків,
додаткових занять для контролю й надання можливої допомоги.
4. Діліться з дітьми знаннями з галузі, в якій маєте успіх.
5. Пам’ятайте, що в центрі уваги батьків повинна бути не оцінка, а
знання, навіть якщо ними не можна скористатися сьогодні. Тому думайте про
майбутнє й пояснюйте дітям, де й коли ці знання стануть у пригоді.
6. Не залишайте без уваги вільний час дитини. Не порівнюйте її успіхи з
успіхами інших.
7. Пам’ятайте, що, за науково обгрунтованими нормами, над виконанням усіх домашніх завдань
учні 5-6 класів повинні працювати до 2,5 годин, 7-8 класів – до 3 годин, 8-9
класів – до 4 годин.
8. Створюйте традиції й ритуали родини, які стимулюватимуть навчальну
активність дітей. Використовуйте позитивний досвід ваших батьків і знайомих.
Корисні
сайти для дітей та
їх батьків:
1. Сайт для батьків: http://detki-konfetki.com2. Посібники та ігри для дітей за методиками Зайцева, Монтесорі, Нікітіна: http://www.svena.com.ua/
3. Аудіоказки для дітей (mp3): http://ymp3.ru
4. Детский портал «Солнышко»: www.solnet.ee
5. Розмальовки для дітей: www.dolonki.com.ua
6. Казки для дітей: http://www.kazka.in.ua/
7. Розвивальні методики: kinder-garten.narod.ru
8. Урядовий сайт для дітей: children.kmu.gov.ua
9. Страна мастеров: stranamasterov.ru
10. Цікаві ідеї про все на світі: skazochnaya.ru
11. Энциклопедия для младших школьников: potomy.ru
12. Дитячий розважальний журнал «Пізнайко»:http://www.posnayko.com/
13. Країна міркувань: mysl.lviv.ua
14. «Весела абетка». Україномовний ресурс для дітей: казки, усмішки, скоромовки, загадки: abetka.ukrlife.org
Як батькам читати і розуміти новий Держстандарт для початкової школи
Комментариев нет:
Отправить комментарий